Я щастя надумала в світі шукати

Я щастя надумала в світі шукати,
Щоб людям його повсякчас дарувати,

Щоб в важку годину й життєву негоду
Давати, як квітку, від муки свободу.

І кожного ранку зверталося серце:
Де мрій та бажань живе чисте озерце,

Де доля людська розквітає, як літо,
Де горе забулось і страх пережито.

Вагались думки від життєвих негод,
І сльози текли від важких перешкод.

І важко поставити хрест на людині,
Коли ще жевріє життя ледве нині.

Коли ще не згасли затьмарені очі,
І дихання чути важке серед ночі.

І знаєш що любиш, і знаєш що хочеш
Спасіння знайти, але, якось, не можеш.

Хвилюється серце, у відчаї розум
І вихід шукає стурбований мозок.

І раптом згадала…з’явилась надія
Убити лихого завзятого змія.

І жінка згадалась у важкій дорозі
І світло якесь на життєвім порозі.

Вона промовляла-є вихід у тебе
Для Божого світла відчинені двері.

Іди, не вагайся - там щастя знайдеш
І знову, як квітка жива, розцвітеш.

Я довго вагалась, втомилися ноги,
А лихо товкло, руйнувало дорогу…

Не дам тебе вбити, не дам отруїти
І світло життєве занапастити!

Побігла Тобі пробивати дорогу,
Летіла, не йшла, пізнать Бога Живого.

Пригрій мене Боже! Здолай перешкоди!
Сім’ю збережи від лихої негоди.

Господь не барився, сам довго чекав,
Він людям спасіння своє дарував.

Дав вічнеє щастя і шлях в небеса.
І сина віддав - Ісуса Христа.

Я щастя надумала в світі шукатиПоэзия

Я щастя надумала в світі шукати

Я щастя надумала в світі шукати
Поэзия