Все мечты,желания сердечные
Доверяю я Тебе,мой Бог.
Ты явил мне милость бесконечную
Ты всегда от зла меня берег.
И душа вновь на молитву просится
Снова руки к Небу возношу.
Лишь с Тобой легко все переносится
Лишь в Тебе я Радость нахожу.
Припаду к Тебе я со смирением
В Твоем Духе снова обновлюсь.
И душа замрет в благоговении-
Я люблю Тебя,Господь Иисус!
Прочитано 11788 раз. Голосов 10. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Чудесное стихотворение,Наташа,спасибо.Да,Господь-наша Радость и милость Его к нам бесконечна. Пусть Господь во всем Вас благословит и пошлет все то,в чем Вы нуждаетесь.
светлана Бабак
2006-05-29 11:12:52
Замечательные стихи, Наташа, очень музыкальные, звучащие, сердечные, всегда мне нравились.
Анастасия Любченко
2006-05-29 18:15:29
светлые!
Марина
2006-05-30 08:40:49
Хорошее стихотворение. Чувствуется, что душа открыта Богу. Желаю творческих успехов!
Радион Вячеслав
2006-06-02 05:52:48
ПРЕКРАСНО.Благословений вам.
Олег
2008-12-14 12:05:43
Богодухновенно!
Надежда Дудка
2008-12-14 12:53:02
Слава Богу. Песня!
Ирина Александрова(Каплан)
2010-05-06 09:44:47
Стихотворение-молитва просто замечательное! Благословений и творческих успехов в этом направлении! Бог любит Вас!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
